Невольничий переклад у пізню добу Радянського Союзу: контекстуальні голоси Василя Стуса та Івана Світличного

Автор(и)

  • Валентина Савчин Львівський національний університет імені Івана Франка та Swedish Collegium for Advanced Study (Шведський науково-дослідний центр, Уппсала)

DOI:

https://doi.org/10.21226/ewjus628

Ключові слова:

Василь Стус, Іван Світличний, невольничий переклад, в’язні сумління, Радянська Україна

Анотація

Переклад у неволі існував завжди і не обмежується певним місцем або історичним періодом. Однак це соціальне та культурне явище зустрічається набагато частіше в тоталітарних суспільствах. Ця стаття досліджує функціонування художнього перекладу у радянських таборах, в яких українські вчені, письменники, перекладачі та лексикографи (також відомі як в’язні сумління) у результаті політичних репресій становили значну частину ув’язненого населення. Процвітання перекладацької діяльності за ґратами попри жорстокі та принизливі умови існування свідчить про культурний опір та активізм перекладачів, і обидва явища заслуговують на увагу дослідників. Це дослідження розкриває практичні, історичні, психологічні та філософські аспекти перекладу в екстремальних умовах. Воно допомагає зрозуміти, що спонукало в’язнів сумління перекладати, і як їм вдавалося працювати в умовах надзвичайного тиску. Крізь призму невольничого перекладу стаття пропонує по-іншому глянути на явище повторного перекладу, псевдоперекладу, на вибір тексту для перекладу та функції художнього перекладу. У центрі дослідження – Радянська Україна періоду 1970-80х рр., коли хвиля політичних репресій призвела до появи нового покоління в’язнів сумління. Невільничий досвід Василя Стуса та Івана Світличного, їхні листи періоду ув’язнення та мемуари інших в’язнів стали об’єктом наукового аналізу в цій праці.

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-10-18

Номер

Розділ

Articles

##category.category##